У світі про економіку. Загадкове падіння ВВП США, анатомія Boeing та омріяні професії покоління Альфа

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Економіка США скоротилася на 0,3%. Чи це правда?

Одна з найгучніших новин тижня — скорочення ВВП США: він уперше з ковідного 2022 р. знизився на 0,3% у I кварталі 2025 р., що відкриває зворотній відлік до настання рецесії. Здебільшого у ЗМІ це пояснюється сплеском імпорту на очікуваннях підняття американських тарифів. Так, діаграма нижче (це декомпозиція ВВП, розрахованого за методом витрат) демонструє, що обсяг імпорту, який слід відняти від валового внутрішнього продукту, справді різко збільшився:

Однак це пояснення неповне. Насправді, вартість імпорту треба відмінусувати лише тому, що він проникає в інші складові ВВП — внутрішнє споживання, інвестиції та державні закупівлі (нещодавно ми опублікували статтю на цю тему). Як бачимо на діаграмі, перші два компоненти помітно зросли, тоді як третій трохи скоротився.

І головне, це не лише питання статистиків чи економічних теоретиків. На противагу механічному відніманню імпорту, повне розуміння того, як розраховується ВВП, допоможе просто зараз правильно прочитати новинні заголовки про "скорочення найбільшої економіки". 

Насправді економіка США в першому кварталі могла й не падати зовсім, припускає канадський фінансит Браян Романчук на сторінках свого блогу. Цю думку він обґрунтовує просто: імпорту, який стрибнув ближче до кінця кварталу, порахувати встигли, а вплив його на споживання та інвестиції, можливо, ще не повністю.

"Зазвичай імпортна операція з товаром супроводжується відповідним збільшенням запасів (що є формою інвестицій) або певною видом споживання (якщо товар продається в тому ж кварталі, в якому він надійшов), і обидві ці операції додають до ВВП. Якщо ж ми подивимося на попередню оцінку ВВП за I квартал 2025 р. то побачимо сплеск імпорту, але незрозуміло, чи оцінки інших компонентів також зафіксували цей сплеск. Таким чином, ми не отримаємо очікуваного взаємозаліку, і в наданій оцінці обсяг ВВП скоригований у бік зменшення (лише для того, щоб виправити його в наступних переглядах ВВП, коли надійде більше даних)", — пише Браян Романчук.

Як тарифи Трампа б'ють по американському виробництву: приклад Boeing

Митні тарифи, на які покладається президент США Дональд Трамп, щоб підтримати американське виробництво, вже не працюють так добре, як понад 200 років тому, в часи першого міністра фінансів США Александра Гамільтона, відомого успіхами протекціонізму. Одна з багатьох причин у тому, що сьогодні удар по імпорту обертається сильним болем для виробників у самих Сполучених Штатах. Навіть якщо не розглядати дії у відповідь від торговельних партнерів, що можуть застосувати обмеження до американських товарів (як це вже зробив Китай, зупинивши замовлення на "боїнги"), численні промислові компанії, ймовірно, відчують проблеми з імпортом комплектуючих. До того ж що масштабніше виробництво — то, як правило, більше проміжних товарів доводиться замовляти з-за кордону.

Клікніть, щоб збільшити картинку

І згадана компанія Boeing — промовистий приклад. Вона залежить від надзвичайно розгалуженого глобального ланцюжка постачання, імпортуючи тисячі деталей з десятків країн. На мапі нижче, створеній платформою Voronoi, показані лише ключові постачальники для літака моделі 737 за даними AirFramer.com станом на квітень 2025 р.

Важливо розуміти, що кожна деталь літака повинна відповідати суворим стандартам льотної придатності та отримати схвалення від авіаційних регуляторів. Отже, їх неможливо швидко замінити американськими аналогами (часто їх просто не існує).

Базовий достаток людства зріс ушестеро: дослідження

Інститут Катона оновив один з найцікавіших індикаторів матеріального достатку, згідно з яким зараз людство забезпечене базовими товарами ушестеро більше, ніж 44 роки тому. Що це означає?

Численні економікси починаються за "прописних істин", над якими ми, якщо говорити відверто, не часто задумуємося. Одна з них гласить про те, що ресурси обмежені (тоді як людські бажання безмежні). Якщо заглибитися в минуле, то можемо навіть наткнутися на колись популярну ідею "мальтузіанської пастки" (названу на честь її автора з епохи Просвітництва Томаса Мальтуса), яка постулює, що за жорсткого обмеження одного з ресурсів (землі) збільшення населення призводить до загального збідніння, тоді як війни, епідемії і пов´язані з ними смерті стають передумовою для заможнішого життя.

Сьогодні про мальтузіанську пастку вже майже забули (вважається, що розвиток технологій дозволив забезпечити необхідним значно більше людей), але далеко не всі економісти наважуються зробити наступний крок — визнати, що самі ресурси не є обмеженими в класичному розумінні.

Утім, економіст з Університету Меріленда та старший науковий співробітник Інституту Катона Джуліан Саймон у другій половині XX ст. дійшов висновку, що зі зростанням населення планети ресурси ставали дедалі більш доступними. Він усвідомив, що атоми перетворюються на економічно цінні ресурси знаннями, а пропозиція ще не відкритих знань є безмежною. Позаяк люди можуть створювати нові знання, то й ресурсний потенціал, можна сказати, у нас нескінченний (принаймні більше населення означає більше потенційних новаторів). Ось приклад: зростаюча продуктивність сільського господарства, яке до XIX ст. покладалося на добриво у вигляді гною, потім — на пташиний послід (гуано) і зрештою — на синтетичні добрива у промислових масштабах.

Щоб зрозуміти, наскільки кращим (у матеріальному плані) стає життя, є сенс виміряти кількість основних ресурсів в перерахунку на людину протягом певного періоду. І це з 2014 р. роблять в Інституті Катона. У рамках проєкту Human Progress аналітики створили Simon Abundance Index (SAI), Індекс достатку Саймона, названий на честь свого видатного колеги-попередника. Ретроспективно оцінюючи дані з 1980 р. (який взято за точку відліку для індексу), вони дійшли вражаюче оптимістичних висновків.

SAI ґрунтується на визначені "ціни часу": скільки доведеться працювати, щоб заробити достатньо грошей для купівлі чогось із 50 базових товарів, які аналітики "поклали" в умовний кошик — йдеться про так звані commodities: від м´яса різних видів свійських тварин і основних агрокультур до чорних і дорогоцінних металів (див. інфографіку). Так, якщо наступного року треба працювати менше, щоб дозволити собі щось, то це демонструє зростання рівня життя.

Зміна ціни часу та достатності окремих товарів у 1980–2024 рр, %

За оцінками укладачів індексу, у період з 1980 до 2024 р. ціни часу на окремі товари знизилися в середньому на 70,4% з варіацією від -2,9% для апельсинів до -85,2% для баранини. Це означає, що в типового мешканця планети збільшився достаток в ресурсах на 238,1%. Тобто, працюючи так само, він тепер може придбати 3,4 товари з умовного кошика замість одного 44 роки тому. Але насправді у глобальному вимірі ресурси стали ще більш доступними, якщо врахувати приріст населення.

Simon Abundance Index розраховується перемноженням двох показників: зміни в достатності ресурсів на людину (зелені стовпчики на діаграмі: +238,1%) і зміни в кількості населення планети за період (+82,9%). У результаті індекс зростає з 100 у 1980 до 618 у 2024 р., тобто у понад шість разів.

 Simon Abundance Index 

Отже, SAI, розроблений на ідеях Джуліана Саймона, вимірює взаємозв'язок між достатністю ресурсів і чисельністю населення. Він показує, що, всупереч класичним уявленням, зі збільшенням населення ресурси стають більш доступними завдяки людській винахідливості та технологічному прогресу.

Мікс багатства і бідності: рейтинг країн за боргами

Зростання боргів на рівні держав — одна за найбільш дражливих тем для політиків і фінансистів світу. Майже завжди це явище згадується у негативному контексті — починаючи від рекордного федерального боргу США, який перевалив за $36 трлн, і завершуючи фінансовою скрутою країн найбідніших країн. Утім, зрозуміло, що багаті можуть запозичувати набагато більше, ніж бідні. Щоб зважити борги на розмір та економічну потугу країн, економісти використовують відношення державного боргу до ВВП. Здавалося б, це досить точний показник боргового навантаження, за яким можна легко класифікувати країни в контексті їхнього фінансового становища та платоспроможності. Але не все так просто. Погляньте на суперінфографіку з Visual Capitalist, побудовану на свіжих даних МВФ:

Клікніть, щоб збільшити картинку

Серед лідерів у центрі рейтингу бачимо пліч-о-пліч розвинені і бідні країни (починаючи з Судану і Японії, борги яких оцінюються у понад два річного випуску), великі і малі (наприклад, Італія і Мальдіви), емітентів резервної вільноконвертованої валюти та держави без суверенної грошової одиниці (США і Греція). Отже, ця надзвичайно корисна візуалізація показує, що величину "держборг/ВВП" не можна апріорі розглядати як позитивну чи негативну, усе залежить від обставин, у яких перебуває країна. Наприклад, США набирають боргів, бо решта світу хоче мати американські активи, численні багаті країни вважаються дуже надійними емітентами, а от Судан занурився у тривалі збройні конфлікти та гуманітарну кризу, втративши значну частину інфраструктури та виробництва.

Щоправда, в публікації Visual Capitalist все-такі помічає певну закономірність: багаті країни, як правило, мають більше боргове навантаження. Співвідношення держборг/ВВП у розвинутих країнах в середньому сягає 110%, тоді як у решти світу — 74%. Утім, наскільки умовний такий поділ нам можна відчути, не виходячи з дому: Україна, за оцінками МВФ, має саме 110% держборгу відносно ВВП — просто зразок "багатої" країни.

Відкусити від "цифрового пирога": топ-10 професій для сучасних тінейджерів

Підлітки, народжені після 2010 р., мають геть інші кар´єрні прагнення, ніж їхні батьки. Замість традиційних професій, вони радше мріють про світ цифрового контенту. Феномен інфлюенсерів, які заробляють мільйони на YouTube та TikTok, глибоко захопив Gen Alpha — вони хочуть урвати свій шмат пирога від "економіки уваги", висновує видання Furtune з даних нещодавнього опитування платформи соціальної комерції Whop серед юних американців.

Дослідження показало, що понад 30% підлітків 12–15 років прагнуть до кар’єри ютуберів, 21% — зірок TikTok, які стали уособленням підприємництва.

Експерти пояснюють, що інфлюенсери із соцмереж здаються молодшому поколінню більш близькими. До того ж тінейджери часто бачать у зіркових блогерах взірець успіху без формальної освіти.

Топ-10 омріяних професій/занять для покоління Альфа

Частина покоління Alpha все ж розглядає традиційні професії: медицину (20%), спорт (15%), викладацьку діяльність (14%). Але й на них впливає цифровий світ. Молоді люди бачать, як лікарі, спортсмени та вчителі можуть використовувати соціальні мережі та онлайн-платформи для побудови особистого бренду, залучення аудиторії, обміну знаннями та навіть монетизації досвіту. Отже, навіть традиційна професія вже не сприймається молодим поколінням як суто "офлайнова".