На Запорізькому напрямку росіяни намагаються прорвати оборону ЗСУ, — Братчук

Російські війська суттєво посилили бойову активність на Запорізькому напрямку

Окупанти постійними штурмами намагаються відновити втрачене становище на Новопавлівському та Оріхівському напрямках. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ повідомив речник Української добровольчої армії Сергій Братчук, пише "ДС".

Російські загарбники втратили частину позицій на Запорізькому напрямку під час контрнаступу Сил оборони України влітку 2023 року.

"На кордоні Донецької області із Запорізькою областю ворог проявляє величезну активність. Він постійно проводить штурмові дії, намагаючись просуватися на Новопавлівському та Оріхівському напрямках. Метою атак є спроба повернути ті позиції, які росіяни втратили ще 23-го року під час українського контрнаступу", — зазначив Братчук.

За його словами, війська РФ не зможуть досягти стратегічних цілей, оскільки їхні ресурси обмежені.

"Якщо говорити про Гуляйпільський напрямок, який сусідній з Оріхівським, то тут ворожа авіація дуже активно працює. Вона завдає ударів безпосередньо по лінії бойового зіткнення, в тому числі по прифронтових громадах. Окупанти намагаються повернути ті позиції, які дозволили б їм чинити більший тиск на обласний центр — Запоріжжя. Ресурсів для просування вперед у противника немає, але активність свою він продовжить проявляти", — проаналізував спікер.

Він упевнений, що українські військові здатні стримувати на Запорізькому напрямку перевагу живої сили противника.

"Збільшення інтенсивності бойових дій є, але Силам оборони вдається стримувати росіян і не допускати їхнього просування. Немає ні проривів, ні обвалів нашого фронту. Ресурс ворога великий, але він не нескінченний", — підсумував Братчук.

Нагадаємо, минулої доби На Новопавлівському напрямку противник вчора здійснив 12 атак у районах Горіхового, Багатиря, Зеленого Поля, Новополя та Вільного Поля. На Оріхівському напрямку окупаційні війська 9 разів штурмували позиції Сил оборони у бік Павлівки, Новоданилівки та поблизу Степового й Малих Щербаків.

OSZAR »