День російської зради. Навіщо Путіну святкування 9 травня

У Європі 80-річчя перемоги союзників над фашистською Німеччиною відзначали чотири дні. Почалося все 5 травня у Лондоні, коли тисячі людей вийшли на вулиці, щоб побачити святковий парад. Близько 1300 британських військовослужбовців разом із солдатами інших країн НАТО пройшли маршем британською столицею. До них також приєдналися 11 українських військових. Хода почалася на парламентській площі та пройшла вздовж Букінгемського палацу, звідки його учасникам відсалютував король Карл III. Рівно опівдні пробив Біг-Бен, і актор Тімоті Сполл прочитав переможну промову прем'єра Уінстона Черчілля 1945 року.

8 травня масштабні урочистості відбулися в Парижі. Святкову церемонію на площі Шарля де Голля очолив президент Еммануель Макрон. У Франції 8 травня — національне свято День перемоги, вихідний день. У Берліні німецький Бундестаг 8 травня відзначив 80-річчя закінчення Другої світової війни та нацистської тиранії у Європі. Під час поминальної години у будівлі Рейхстагу виступили президент Бундестагу Юлія Клекнер і федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмайєр.

Два уроки

Що об'єднує цими днями Лондон, Париж і Берлін? Уроки, які Європа вивчила. І це не банальне "Ні – війні". 8 травня — це не свято пацифістів. І гасло "Ніколи знову" — не про те, що потрібно розпустити армії.

Європейці (незалежно від того, хто на чиєму боці воював) вивчили два уроки: "Ні — агресії" та "Ні — тоталітаризму". Для німців це часткове виправдання: захопили майже всю Європу та знищували євреїв, бо були обдурені тоталітарним режимом.

Завдяки першому уроку в Європі табуйовано територіальні претензії до сусідів. Принцип непорушності повоєнних кордонів зведено в абсолют. Все, що цьому принципу суперечить, скидається з рахунків: етнічний склад населення, історичні аргументи та фантомні болі.

Завдяки другому уроку у Європі зведено в абсолют демократію. Саме тому вважаються неприйнятними політичні союзи з ультраправими та ультралівими партіями. У зв'язку з цим примітно, як Міністерство закордонних справ Німеччини пояснило рішення Федерального відомства із захисту конституції Німеччини визнати правоекстремістською ультраправу партію "Альтернатива для Німеччини", яка має другу за чисельністю фракцію в Бундестазі. "Це демократія. Це рішення є результатом ретельного та незалежного розслідування, спрямованого на захист нашої Конституції та верховенства закону. Останнє слово буде за незалежними судами. Ми дістали урок з нашої історії, що правий екстремізм необхідно зупинити", — пояснює МЗС Німеччини.

1933 року націонал-соціалісти на чолі з Гітлером прийшли до влади в Німеччині демократичним шляхом — і одразу вбили демократію. А вже далі були Голокост та Друга світова війна. Тому "Ніколи знову" — це і щодо агресії проти сусідів, і щодо панування тоталітарної ідеології.

Звісно, зараз такий час, коли вже жодні сценарії не виглядають неможливими. Але навіть якщо за кілька років у Німеччині прийде до влади АдГ, а у Франції — ультраправе "Національне об'єднання", сумнівно, щоб вони одразу вбили демократію у своїх країнах і розпочали війну один проти одного чи проти когось ще. Швидше вони спрямують свою енергію на руйнування Євросоюзу та антиіммігрантські кампанії. Тоталітаризм і агресія, як і раніше, будуть неприйнятними для переважної більшості німців та французів (і взагалі європейців).

Дві зради

9 травня свій особливий "день перемоги" відзначає Росія. Зрозуміло, що у цих урочистостях давно вже не залишилося жодного піклування про ветеранів. Тим, кому 1945-го було 20 років, зараз 100 років. І нинішній парад не заради них, а для пропаганди. Сенс її протилежний європейським урокам: "Так — агресії" і "Так — тоталітаризму".

Наголос робиться на горезвісній "силі російської зброї". Тобто, це свято російської загрози. Росіяни святкують свою здатність погрожувати новою війною.

Запит на нову війну народжено саме російським суспільством, Путін тільки вловив його і виконав. Наклейки на машинах із написом "Можемо повторити" з'явилися напередодні 9 травня 2012 року. Як розповіла "Медуза", їх вигадав якийсь московський дизайнер. За його словами, у початковій версії наклейки не було напису "Можемо повторити" — лише лише чоловічок із серпом і молотом замість голови, який ґвалтує чоловічка зі свастикою замість голови. Вибух популярності наклейки — вже з написом "Можемо повторити" — стався навесні 2014 року, на тлі анексії Криму та російського "гібридного" вторгнення на Донбасі.

Ось у цьому малюнку на наклейці — вся суть російського народу. Він не має в думках когось звільняти. Йому потрібно протилежне: поневолювати і ґвалтувати. У цьому він бачить сенс свого існування. А без цього йому життя не миле.

Росіяни спеціально святкують свій "день перемоги" 9 травня, на день пізніше, ніж європейці, аби наголосити, що це геть різні свята. Британці, французи, німці та інші європейці 8 травня згадують засвоєні уроки. Росіяни 9 травня святкують дві свої зради, якими вони пишаються.

Перша зрада — по відношенню до всіх народів, які вони нібито "звільнили" у свою "велику вітчизняну". Насправді — не звільнили, а поневолили і зґвалтували, точнісінько, як зображено на наклейці, що виражає життєве кредо російського народу. Варшавський блок, створений росіянами на окупованій території Європи, прославився тим, що єдиний з усіх військових блоків за всю історію людства не вів війн із жодним ворогом, лише із своїми членами: 1956 року залив кров'ю Угорщину, 1968-го — Чехословаччину.

Німці мають виправдання, принаймні часткове, що вони були обдурені тоталітарним режимом націонал-соціалістів. І росіяни також мали аналогічне виправдання: мовляв, вони були обдурені тоталітарним режимом комуністів.

Це виправдання було зараховано росіянам, коли розвалився СРСР. Європа повірила, що російський народ ні в чому не винен, а в усіх агресіях (починаючи з війн проти Польщі та Фінляндії та окупації країн Балтії) винен радянський комуністичний режим. Точніше, не так, щоб зовсім повірила, але дала росіянам шанс: якщо будете поводитися, як нормальні люди, тоді дотримуватимемося версії, що винні не ви, а тоталітарний режим.

Нас, до речі, це також безпосередньо стосується. Тому що росіяни поневолили пів-Європи не самі, а разом з українцями та іншими народами колишнього СРСР.

Але ми своїм шансом скористалися правильно. Ми показали європейцям і розгул демократії, включаючи два майдани, і щире бажання жити у світі з усіма сусідами. Завдяки цій правильній поведінці ми змогли надати переконливості в очах європейців нашій версії історії. Тій версії, згідно з якою Україна була не компонентою СРСР, а його жертвою, оскільки Росія окупувала Україну в 1919-1920 роках.

Росіяни спочатку просували схожу версію. Мовляв, "народ-богоносець" був завойований більшовиками-сатаністами, які й винні у всіх злочинах радянського режиму, а росіяни не винні, навпаки, вони постраждали найбільше.

Однак потім вони вчинили другу зраду. Вони розпочали війну проти українців, які воювали разом із ними проти німців у 1941-1945 роках.

Причому цього разу росіяни виступили у своєму, так би мовити, чистому вигляді. Вони не можуть виправдовуватись тим, що хтось встановив над ними диктатуру і нав'язав їм тоталітарну ідеологію. На відміну від Леніна, Сталіна та Гітлера, Путін не вигадував жодної ідеології. Він не сидів за свої ідеї у в'язницях, як Ленін, Сталін та Гітлер, він не створював свою партію і не вів її до влади. Путін нічого не нав'язав росіянам. Він взяв їхню споконвічну ідеологію, властиву їм тією мірою, що саме вона відрізняє їх від усіх інших народів на планеті, і реалізував її. Ця ідеологія називається "рашизм", і вона є лише у росіян. Це їхня найглибша віра, абсолютно антихристиянська, звісно. РПЦ прямо ставить на перше місце "русскій мір" та війну проти України. А росіяни і не бачать тут жодної підміни, вони чують від Путіна та своїх попів саме те, що хочуть почути.

І Путін у Росії не диктатор, і навіть не вождь (фюрер, дуче). Путін у Росії — первосвященик рашизму. 9 травня у рашизмі — найголовніше релігійне свято. День, коли росіяни пишаються своєю зрадою.