Сварка на мільярди, найдорожчі єдинороги та персональні ШІ-комерсанти

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Десятки мільярдів від держави. Чим ризикує Маск після сварки з Трампом

На цьому тижні президент США Дональд Трамп та найбагатша людина світу, власник SpaceX і Tesla Ілон Маск, здається, остаточно розсварилися. Дійшло до того, що мільярдер, який пішов з офіційних посад, не тільки атакував улюблений законопроект Трампа про зниження податків (через наслідки у вигляді збільшення дефіциту бюджету), а й звинуватив його мало не в педофілії. Своєю чергою Трамп пригрозив розірвати зв'язки уряду США з компаніями Ілона Маска.

Яка ціна питання? У пресі поширюється інформація про $38 млрд у вигляді державних контрактів, позик, субсидій та податкових пільг, які впродовж багатьох років отримували компанії Маска. Видання New York Post зібрало дані про відповідні кошти, отримані від федерального уряду і штатів, а ми створили інфографіку:

Ці дані формують розуміння, який масштаб підтримки з боку федерального уряду і штатів знадобився і досі допомагає Маску, щоб здобути й утримувати статус найбільшого підприємця планети. Хоча тут зібрана не вся інформація про доходи бізнесів найбагатшої людини, що засновані на прихильних рішеннях з боку держави. Наприклад, не врахована федеральна податкова пільга у $7500 для покупців електромобілів, яку тепер Трамп збирається скасувати, посилаючись на "несправедливе" здешевлення певного виду авто, тобто електрокарів. Однак, як показує кругова діаграма вище, чи не найбільшим ударом по Tesla могло б стати скасування програми з надання так званих регуляторних кредитів (regulatory credits).

Тож окремо розглянемо, як працює в інтересах Tesla ця багатомільярдна схема. У багатьох штатах США, особливо в Каліфорнії, автовиробники повинні реалізувати певну частку автомобілів з нульовими викидами (Zero-Emission Vehicles, ZEV). За порушення цієї норми передбачені штрафи. Виробники, що не відповідають квотам, можуть купувати регуляторні кредити, або ZEV-кредити, у компаній, які перевищують ці вимоги. Позаяк Tesla виробляє виключно електромобілі (тобто ZEV), вона автоматично генерує величезну кількість таких кредитів. Компанія Маска продає їх іншим автовиробникам (таким як Stellantis, General Motors, Honda тощо), які випускають переважно автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння і не можуть самостійно виконати екологічні норми. Отже, регуляторні кредити по суті є непрямими грошовими дотаціями від держави компаніям, які мають їх у надлишку через особливості бізнесу. І досі Tesla вдало цим користується, заробляючи мільярди доларів.

Уся ця історія також викриває суперечності у світогляді Ілона Маска: він виступає за зменшення державного втручання в економіку — від витрат до регуляції, — однак побудував і розвиває бізнес саме в цій системі, де федеральний уряд і штати надають величезну фінансову підтримку його компаніям, пряму і непряму.

Єдинороги на $100 млрд

Відтоді як у 2013 р. вперше у світі венчурного капіталу технологічні стартапи з ринковою капіталізацією в $1+ млрд почали називати єдинорогами (unicorns), їхня кількість збільшилася з кількох десятків до понад 1200. Отже, такі компанії в бізнесі перестали бути рідкісними, за що колись дістали таку поетично-міфічну назву.

Тепер настала черга стартапів боротися за статус гектокорна (hectocorn) — компанії з оцінкою в понад $100 млрд.

За даними CB Insights, з 1283 "мільярдних" стартапів вже три стали гектокорнами, а саме — ByteDance (володіє TikTok), OpenAI та SpaceX. Четвертим прагне приєднатися до цього елітного клубу xAI, ще одне дітище Ілона Маска: Financial Times повідомляє, що компанія націлилася підняти капіталізацію до $113 млрд.

Торговельна епоха автономних ШІ-агентів

Уявіть світ, де ваш цифровий помічник не просто нагадує про зустрічі, а самостійно планує та оплачує вашу групову відпустку, знаходячи найвигідніші рейси та готелі. Ви маєте бізнес? Що як склад буде поповнюватися автоматично, без жодного втручання людини? Це не наукова фантастика, а, ймовірно, ближче майбутнє "агентної комерції", що обіцяє докорінно змінити ландшафт платежів.

Партнери венчурної компанії Andreessen Horowitz (a16z) Джеймс да Коста, Анжела Стрендж, Сіма Амбл та Габріель Васкес, які інвестують в технологічний бізнес, стверджують, що ми стоїмо на порозі нової епохи, коли штучний інтелект перейде від ролі пасивного інструменту до агента, здатного автономно здійснювати фінансові операції від імені людей та компаній. І для цього з´явиться нова інфраструктура, яка гарантуватиме безпеку, прозорість та відповідальність у таких взаємодіях між машинами.

У розумінні авторів відповідний ШІ-агент — це програма, яка може отримувати інструкції від споживачів або підприємств і виконувати платежі та транзакції як повноцінний фінансовий представник, що діє в рамках заданих повноважень.

Цікаво, що перші кроки в цьому напрямку вже робляться. Гіганти платіжної індустрії, такі як Mastercard та Visa, представили власні рішення для платежів за допомогою ШІ-агентів. PayPal запустив сервер MCP (Merchant Commerce Platform), що дозволяє великим мовним моделям (LLM) миттєво генерувати рахунки та надсилати готові платіжні посилання від імені продавців.

Однак, як зазначають автори, сьогоднішні агенти ще не по-справжньому автономні, особливо коли йдеться про обробку платежів. Є три ключові проблеми:

Роль та сфера повноважень агента. Як людині чи бізнесу визначати, до чого саме ШІ-агент має доступ? Які товари, від яких продавців і на яку суму він може купувати? Наразі не існує єдиного стандарту для призначення ролі та повноважень агенту, а також для перевірки їх продавцем.
Шахрайство. З розвитком ШІ сума збитків від шахраїв, яка вже перевищує $1 трлн по всьому світу, може збільшитися в рази. Компанії, як-от Sardine AI, вже виявляють шахрайство, націлене на агентну комерцію. Як ми писали раніше, шахраї навіть успішно використовують діпфейки. Отже, потрібно розробляти механізми типу "Знай свого агента" (Know Your Agent) за аналогією до наявних "Знай свого клієнта" (KYC).
Відповідальність. З кого питати за транзакції, здійснені агентом? Наприклад, у випадку повернення платежу (chargeback), хто зазнає збитку?

Але, попри виклики, агентна комерція відкриває безліч можливостей для нових учасників ринку. Позаяк ШІ-агенти дедалі частіше взаємодіятимуть один з одним, для проведення транзакцій їм можуть знадобитися, наприклад, стейблкойни. На ринку вже з'являються цікаві компанії, що працюють у цьому напрямку: Paid.ai допомагає бізнесу точно виставляти рахунки, Nekuda створює платіжні сервіси, розроблені спеціально для ШІ-агентів, а Payman озброює кожного ШІ-агента власним гаманцем для безпечного переміщення грошей.

Отже, партнери Andreessen Horowitz вважають, що майбутнє, в якому ШІ-агенти стануть частиною фінансової взаємодії між людьми і компаніями, вже не за горами. Але до цього доведеться переглянути правила гри у комерції.

Непомітні велети цифрової реальності: як працює індустрія дата-центрів

Ми перевіряємо телефони сотні разів на день. Кожен дотик до екрану — запит до "хмари". Здається, це щось невидиме і ефемерне, нібито з віртуального простору. Та насправді "хмара" — це матеріальна структура, точніше тисячі фізичних складів, розкиданих по всьому світу, заповнених комп'ютерними серверами. В одному з недавніх випусків популярної у США радіопрограми The Economics of Everyday Thing експерти та гравці ринку простою мовою пояснюють сутність і роботу центрів обробки даних (ЦОД).

Ззовні дата-центр — це, як правило, непоказний масив бетону та сталі, часто довгий і низький та без вікон. Повз нього легко проїхати, навіть не здогадуючись, що всередині пульсує нервова система нашого цифрового життя. Там — тисячі рядів комп'ютерного обладнання, що належить банкам, лікарням, роздрібним мережам, круїзним компаніям, урядам — усім, хто потребує надійної цифрової інфраструктури. Тисячі серверів, пристроїв зберігання інформації та мережевого обладнання виконують дві ключові функції:

Зберігання даних. Кожна фотографія у нашому Google Drive, кожен фільм на Netflix, кожне повідомлення — все це живе на жорстких дисках у цих промислових сховищах.
Обробка даних. Стрімінг, спілкування, скролінг — усе це вимагає величезних обчислювальних потужностей. І потреба в них зростає експоненційно з поширенням штучного інтелекту.

Не дивно, що в самих лише США вже понад 5000 дата-центрів. Деякі з них будують технологічні гіганти, як-от Microsoft, Amazon і Google, для власних потреб. Інші — це так звані colocation facilities (об'єкти колокації), цифрові аналоги багатоквартирних будинків, де десятки чи сотні компаній орендують місце для своїх серверів. Ось приклад:

"Ми купуємо землю в привабливих місцях, підводимо до неї електроенергію, а потім будуємо дата-центр", — розповідає Рауль Мартинек, гендиректор компанії DataBank, гіганта галузі. Це дорого: 40-мегаватний ЦОД у Атланті обійшовся у $440 млн. Після будівництва, ріелтори шукають орендарів, які вносятьщомісячну плату та покривають власні витрати на електроенергію ($150 за кВт).

Дата-центри з'являються усюди — на покинутих фермах, у старих церквах тощо, але найбільша частина світового (!) інтернет-трафіку (до 70%) проходить через Північну Вірджинію, відому як Алея дата-центрів. Як пояснює доцент кафедри географії Університету Боулінг-Грін Клейтон Розаті, так склалося історично: перші комп'ютерні мережі розроблялися поблизу Пентагона… Утім, дедалі частіше для ЦОД шукають нові локації — подалі від мегаполісів: для обслуговування ШІ (коли швидкість доставки інформації кінцевому користувачу не критична, але потрібна колосальна обчислювальна потужність) підходять місця з дешевою електроенергією, розвиненою мережею оптоволокна та доступною землею.

Тепер муніципалітети в сільській місцевості активно залучають дата-центри, сподіваючись на зростання податкової бази. Однак, на думку Розаті, це однобока логіка: ЦОД споживають до 5 млн галонів води на день для охолодження серверів та значні обсяги електроенергії, але при цьому створюють обмаль робочих місць, якщо порівнювати з фермами. Великий дата-центр потребує лише кількох електриків, охоронців та кабельних техніків.

Отже, цифровий світ залежить від фізичного. Наостанок ще один промовистий штрих. Кріс Кім, старший віце-президент оператора дата-центрів Equinix, згадує випадок, коли енергія в одному з дата-центрів раптово зникла. І не внаслідок дій хакера чи програмного збою, а через… змію, що заповзла в обладнання і викликала коротке замикання.

Шестигодинний робочий день: досвід Греції

У світі тривають експерименти зі скорочення робочого тижня до чотирьох годин та, як наслідок, збільшення продуктивності праці. Такі оптимістичні результати видало, наприклад, дослідження в Іспанії (Валенсія). Однак ще одна південноєвропейська країна рухається у зворотному напрямку. У Греції минулого літа запровадили шестиденний робочий тиждень для підприємств, що надають цілодобові послуги, причина — брак робочої сили.

Видання European Correspondent проаналізувало статистику ринку праці, яка показує, що тривалість робочого тижня співвідноситься з покращенням продуктивності. Так, згідно з новим дослідженням Євростату, саме греки працюють найбільше на континенті, проте отримують одну з найнижчих зарплат і мають найменшу купівельну спроможність у Євросоюзі.

Якщо точніше, то в 2024 р. греки працювали в середньому 39,8 год на тиждень, найбільше у ЄС, порівняно з середнім показником у 36 год. Наприклад, середній голландський працівник заробляє 44 тис. євро на рік за 32-годинний робочий тиждень, тоді як грецький — лише 18 тис. євро за майже 40 год. "Додайте другу роботу і незадекларовану працю — і реальний робочий тиждень розтягнеться за 46 годин", — пише видання.

Загальний висновок статті такий, що менша продуктивність праці пов´язана не з лінню людей, а застарілим обладнанням, браком технологій та інновацій.

А наш висновок для України: на етапі відновлення та браку робочої сили не варто акцентувати увагу на тривалості робочого тижня. Можна працювати довше на кілька годин, але це не справить помітного впливу на ВВП. Справжнє економічне зростання визначається передусім розвитком технологій і вмінням їх застосовувати — такий підхід може збільшити продуктивність не на відсотки, а в рази.

Все найважливіше за сьогодні читайте на наших сторінках в Facebook і Telegram